Адітьяварман
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Адітьяварман | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1347 — 1375 | ||
| Попередник: | засновано | |
| Наступник: | Ананггаварман | |
| Народження: |
1294 Тровулан, Mojokertod, Східна Ява, Індонезія | |
| Смерть: |
1375 Batusangkard, Індонезія | |
| Національність: | мінангкабау[1] | |
| Батько: | Adwayawarmand | |
| Мати: | Dara Jinggad | |
Адітьяварман (*1294 — 1375) — 1-й магараджадіраджа Пагаруюнга у 1347—1375 роках. З санскриту ім'я перекладається як «Той, хто має за щит сонце». Повне ім'я і титул Магараджадіраджа Шримат Шрі Удаядіт'яварма Пратапапаракрама Раджендра Маулімалі Вармадева
За жіночою лінією належав до династії Маулі. Син аристократа Адваявармана[2] і Дару Джінгга, доньки магараджи Трібхуванараджи[3]. Народився близько 1294 року в Тровулані. Припускають, що, коли мати повернулася до Мелаю той залишився в Тровулані. Висувається версія, що в 1325 році очолював посольство Маджапагіт до імперії Юань.
Його ім’я з’являється на Яві ще в 1343 році на зображенні бодгісаттви Манджушрі, яке спочатку було розташоване в святилищі Канді-Джаго[4]. Напевне тоді ж брав участьу військовій кампанії Маджапагіту проти держави Мелаю, де панував його зведений брат (за іншою гіпотезею — стрйико) Акарендраварман, що 1347 року зазнав поразки. за цим володіння останнього було розділено: східні землі увійшли до Маджапагіту, а в західних з резиденцією в старовинній столиці Мелаю — Малаюпурі — Адітьяварман отримав володіння, де заснував власну державу.
Завоював регіон Джамбі, нижче за течією річки Батанг Харі, а потім Танах Датар вище за течією, щоб взяти під контроль торгівлю золотом. Було встановлено зверхність над раджанатом Керінчі (західне у збережжя Суматри). Також був вірним васалом Маджапагіту. Допомгав тій у остатоічному звищенні Шривіджаї у 1370-х роках.
Написи Адітьявармана як правителя показують, що він був прихильником ваджраяни (різновиду буддизма). Він панував принаймні до 1375 року, його останнього відомого напису. Спадкував владу його син Ананггаварман.
- ↑ Ensiklopedia Tokoh 1001 Orang Minang / за ред. H. Chaniago, R. I. Denas — UMSB Press, 2023. — ISBN 978-623-8416-00-4
- ↑ Kern, J.H.C., (1913), Grafsteenopschrift van Koeboer Radja, Bijdragen tot de Taal-, Land- en Volkenkunde van Nederlands-Indië, p. 401–404.
- ↑ Bonatz, Dominik; Miksic, John; Neidel, J. David (2009). From Distant Tales: Archaeology and Ethnohistory in the Highlands of Sumatra. Cambridge Scholars Publishing. p. 232. ISBN 9781443807845.
- ↑ Coedès, George (1968). Walter F. Vella (ed.). The Indianized States of Southeast Asia. trans.Susan Brown Cowing. University of Hawaii Press. ISBN 978-0-8248-0368-1.
- Dobbin, Christine (1977). Economic change in Minangkabau as a factor in the rise of the Padri movement, 1784–1830. Indonesia. Indonesia, Vol. 23. 23 (1): 1–38.
- Bellwood, Peter S.; Glover, Ian (2004). Southeast Asia: From Prehistory to History. Routledge. ISBN 0-415-29777-X.
- Miksic, John (2004). From megaliths to tombstones: the transition from pre-history to early Islamic period in highland West Sumatra. Indonesia and the Malay World. 32 (93): 191–210.
- Slamet Muljana, (2005), Runtuhnya Kerajaan Hindu-Jawa dan Timbulnya Negara-negara Islam di Nusantara, Yogyakarta: LKiS, ISBN 978-979-8451-16-4.
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
