Адонц Микола Георгійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Адонц Микола Георгійович | |
|---|---|
| вірм. Նիկողայոս Գևորգի Ադոնց рос. Николай Георгиевич Адонц | |
 | |
| Народився | 10 (22) січня 1871[1][2] Брнакотd, Зангезурський повіт, Єлизаветпольська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія[1][2] |
| Помер | 27 січня 1942[3][4][5] (71 рік) Брюссель, Бельгія |
| Країна |  Російська імперія Бельгія |
| Діяльність | історик, вірменознавець, візантолог, філолог |
| Alma mater | Геворкянська теологічна семінарія[2] Східний факультет СПбДУd (1899) |
| Галузь | вірменознавство і візантологія |
| Заклад | Геворкянська теологічна семінарія Імператорський Санкт-Петербурзький університет[d] Вільний університет Брюсселя Byzantiond |
| Вчителі | Марр Микола Якович[2] |
| Відомі учні | Cyril Toumanoffd Panagiotis Charanisd |
 Адонц Микола Георгійович у Вікісховищі | |
Микола (Нікогайос) Георгійович Адонц (10 (22) січня 1871, Брнакот — 27 січня 1942, Брюссель) — вірменський історик і філолог, вірменознавець, візантолог.
Народився у 1971 році в селі Брнакот, Вірменія. Початкову освіту отримав в школі при Татевському монастирі. Потім навчався в Духовній семінарії Геворкян в Ечміадзині і в 2-й класичній гімназії Тифліса. У 1894 році вступив на історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету, з наступного року паралельно відвідував заняття на факультеті східних мов, який закінчив у 1899 році з золотою медаллю. Був одним з учнів сходознавця М. Я. Марра[6]. У 1899–1902 роках вивчав візантологію в університетах Мюнхена, Сорбони і Оксфорда[7].
У 1903 році повернувся на Кавказ[8], де вивчав грузинську мову і пізніше працював в Ечміадзинському сховищі давньовірменських рукописів[6]. У 1908 році опублікував одну зі своїх найзначніших робіт «Вірменія в епоху Юстиніана». У 1909 році здобув ступінь магістра і став приват-доцентом Санкт-Петербурзького університету[8]. У 1916 році, захистивши роботу «Діонісій Фракійський і вірменські тлумачі», отримав ступінь доктора вірменської словесності і був обраний професором кафедри вірменської і грузинської словесності Санкт-Петербурзького університету[8]. Цього ж року взяв участь в експедиції до Ечміадзину, потім в Муш і Ван[6].
У 1920 році емігрував до Європи. Спершу жив у Лондоні, у 1921 році переїхав до Парижу. Він продовжував науково-дослідницьку роботу, друкувався у французьких і вірменських журналах. У 1930 році очолив кафедру вірменістики у Брюссельському вільному університеті і наступного року переїхав до Брюсселя. Основною темою його лекцій були вірмено-візантійські відносини. В ці роки у різних виданнях, зокрема, в журналі «Byzantion», з'явились його найкращі роботи. У 1940 році, коли Бельгію зайняли німецькі війська, Брюссельський університет припинив свою діяльність[6].
27 січня 1942 року Микола Адонц помер у Брюсселі. Його рукописна спадщина була переправлена до Парижу і зберігалась в Комітеті допомоги вірменам, книги придбала вірменська колонія Брюселля[6].
Є автором близько 120 досліджень, серед яких найбільш відомі[7]:
- «Вірменія в епоху Юстиніана» (1908),
- «Діонісій Траційський і вірменські тлумачі» (1915),
- «Критична історія Вірменії» (завершений 1-й том).
Автор джерелознавчих статей, в яких досліджуються твори вірменських істориків Мовсеса Хоренаці, Фавстоса Бузанда, Корюна[9].
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ Адонц Николай Георгиевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ AlKindi
- ↑ а б в г д В. А. Арутюнова-Фиданян. Адонц Николай Георгиевич [Архівовано 11 березня 2013 у Wayback Machine.] // Православная энциклопедия (рос.)
- ↑ а б Петрос Оганесян. Не знаю, как я дышу. . . после увиденого" [Архівовано 14 листопада 2007 у Wayback Machine.] // Голос Армении (рос.)
- ↑ а б в Юзбашян К. М. Ադոնց, Նիկողայոս Գևորգի (Адонц Микола Георгійович). Вірменська радянська енциклопедія. Єреван: Вірменська академія наук, 1974, том. 1, с. 77.
- ↑ Адонц Николай Георгиевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | AAR: 12456917 · BIBSYS: 90867609 · BNCHL: 000147516 · BNF: 120024915 · FAST: 174954 · Freebase: /m/0265k11 · GND: 132973863 · ISNI: 0000000117581583 · J9U: 987007276192905171 · LCCN: n85272726 · NTA: 108040461 · NUKAT: n2009025696 · PTBNP: 268318 · RERO: 02-A000003821 · SHARE: 168219 · SUDOC: 028128915 · UCAL: 9324 · VcBA: 495/21142 · VIAF: 36927756 · РНБ: 7788841, 77115762 |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
