Ієронім Януш Санґушко
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ієронім Януш Санґушко | |
|---|---|
 | |
| Народився | 4 березня 1743 Кольбушова, Ґміна Кольбушова, Кольбушовський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща |
| Помер | 18 грудня 1812 (69 років) Славута, Ізяславський повіт, Волинська губернія, Російська імперія[1] |
| Поховання | Білогородка[1] |
| Країна |  Річ Посполита |
| Членство | Торговицька конфедерація |
| Посада | Волинські воєводи[1], Консул Конфедерації, посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, мечник великий литовський[2] і Черкаський староста[d] |
| Військове звання | Воєвода Волинський |
| Рід | Санґушки |
| Батько | Павло Карл Санґушко |
| Мати | Барбара Санґушкова |
| Брати, сестри | Юзеф Паулін Санґушко і Януш Модест Санґушко |
| У шлюбі з | Урсула Сесилія Потоцька Анна Теофіла Сапега Анна Прушинська |
| Діти | Євстахій Еразм |
| Нагороди |    |
 | |
Ієронім Януш Санґушко, князь гербу Погоня (4 березня 1743, Кольбушова — 4 вересня[3] 18 грудня 1812, Славута) — пан на Славуті, Білогородці, Корниці, Антонінах, Линцях, Шепетівці і Поляховій на Волині, граф Тарнівський в Галичині, староста черкаський і казимирський, мечник великий литовський з 1775 року, воєвода волинський з 11 грудня 1775 року.
Син Павла Карла Санґушка і Барбари Санґушкової.
Генерал військ коронних. Генерал піхоти Російської імператорської армії. Член Постійної Ради, противник Конституції 3 травня. Радний конфедерації Торговицької (1792 р.). Член Галицького станового сейму, належав до грона магнатів. Підтвердження князівського титулу в Австро-Угорщині отримав 9 червня 1785 року. Кавалер орденів: Святого Станіслава (14 травня 1777), Білого Орла (1777), Святого Губерта.
2 лютого 1767 року у Радині пошлюбив Уршулю Цецилію Потоцьку (†1772, донька Евстахія Потоцького[4] ). Мав з нею сина Євстахія Еразма Санґушка. Вдруге одружився з Анною Теофілою Сапєгою 1774 року. Розлучився з нею 1778 року. У 1779 році одружився втретє з Анною Прушинською, яка пережила чоловіка на 14 років.
З 1790-х років мешкав переважно у славутській резиденції.
15 вересня 1806 року відповідно до своїх зобов'язань від 1785 р., зробив фундуш на костел в Іллінцях.
Помер верхи на коні від апоплексії, перед тим здолавши дорогу від Заслава до Славути[5]. Похований 1812 року у крипті фундованого ним костелі в містечку Білогородка[6]. Донька Маріанна фундувала виготовлення та встановлення надгробка з епітафією (дата смерті з нього).
- ↑ а б в Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 153–154. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 245.
- ↑ Elżbieta Orman. Sanguszko Hieronim Janusz, książę (1743—1812)… S. 487
- ↑ Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Robert Nabielak. Pamiętnik więźnia stanu. Lwów 1875. S. 82. (пол.)
- ↑ Parafie, filie, kaplice i klasztory w Cesarstwie Rosyjskim w połowie XIX wieku. T. 1. Cz. 1: Diecezja kamieniecka. Diecezja łucko-żytomierska.— Lublin, 2000.— S. 93. (пол.)
- Jerzy Dunin Borkowski. Genealogie żyjących utytułowanych rodów polskich.— Lwów, 1895. (пол.)
- Jerzy Dunin Borkowski. Almanach błękitny: genealogia żyjących rodów polskich.— Lwów — Warszawa, 1908. (пол.)
- Elżbieta Orman. Sanguszko Hieronim Janusz, książę (1743—1812) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993.— Tom XXXIV/4. — Zeszyt 143.— S. 484—488. (пол.).
- Dynastia litewska (пол.)
- Książta Sanguszkowie (01) (пол.)
- Książta Sanguszkowie (02) (пол.).
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Попередник Юзеф Канти Оссолінський |
|
Воєвода Волинський 1775-1795 |
|
Наступник — |} |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
