Ірина Афінська
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ірина Афінська | |
|---|---|
| грец. Εἰρήνη ἡ Αθηναία | |
.jpg) Ірина Афінська — зображення 10 ст. у венеціанському Пала д'Оро. | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 797 |
| Кінець правління: | 802 |
| Попередник: | Костянтин VI |
| Наступник: | Никифор I |
| Дата народження: | 752 |
| Місце народження: | Афіни |
| Країна: | Східної Римської імперії |
| Дата смерті: | 9 серпня 803 |
| Місце смерті: | Лесбос[1] |
| Поховання | Церква Дванадцяти апостолів |
| Діти: | Костянтин VI |
Свята Ірина Афінська (грец. Εἰρήνη ἡ Αθηναία, 752, Афіни — 9 серпня 803, Лесбос) — правляча імператорка Візантії з 797 по 802 рік.
Народилася близько 752 року в Афінах. Була сиротою, виховувалася в родині дядька, патриція Костянтина Сарантапекоса, який, імовірно, був стратегом у місцевому фемі.
У 769 році шлюбиться з Левом IV Хозаром, який стає імператором Візантії у 775 році. У січні 771 року народжує сина і майбутнього імператора Візантії — Костянтина VI.
Після смерті Лева IV у 780 році неповнолітній Костянтин VI стає імператорм Візантії, а Ірина нетривало править при ньому регенткою. Потім осліплює сина та після його смерті у 797 році стає імператоркою Візантії.
Правління не було успішним. Поки Ірина підтримує розбудову армії, міністри поринають у чвари між собою. Знижує податки для завоювання популярності, але це ускладнює фінансову ситуацію держави.
Правління Ірини припадає на епоху іконоборства. Сама Ірина належала до партії шанувальників ікон. У 787 вона скликає Другий Нікейський собор, на якому припинено іконоборство та визначено надавати пошану іконам.
Під час її правління постали також проблеми юридичного плану: за римським правом жінка не могла керувати військами. Позаяк місце командувача військ міг займати лише імператор, жінка не могла бути імператоркою. Тому офіційно місце римського імператора було вакантним, і папа Лев III коронував Карла Великого у 800 році як римського імператора. Згідно з Феофаном Карл навіть планував одружитися з Іриною для легалізації свого правління на сході. Однак ці плани не збулися, бо Ірину у 802 році усунуто з трону та замінено міністром фінансів Никифором. Михаїл I Рангаве у 812 році підтвердив Карлові титул імператора.
Ірина Афінська померла у 803 році у вигнанні.
Вшанована на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.
Християнська Свята. За її заслуги у боротьбі проти Іконоборства та скликанні Сьомого Вселенського собору була Канонізована як Свята Благовірна Авґуста Ірена. День Пам'яті - 9 серпня.
- ↑ Ирина // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIII. — С. 317.
Lynda Garland:Ірина Афінська у De Imperatoribus Romanis [Архівовано 17 березня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
| Основи | |
|---|---|
| Історія | 324—378 рр · 378—457 рр. · 457—518 рр. · 518—602 · 610—711 рр. · 717—802 рр. · 802—813 рр. · 820—867 рр. · 867—1057 рр. · 1059—1081 рр. · 1081—1185 рр. · 1185—1204 рр. · Падіння Константинополя (1204) · 1261—1453 рр. · Падіння Константинополя (1453) |
| Держава і економіка | Імператор · Право · Сенат · Бюрократія · Адміністративно-територіальний поділ · Дипломатія · Економіка · Податки · Монети і монетні двори · Шовк |
| Військова справа | |
| Наука і культура | Візантинізм · Македонський ренесанс · Комніновське відродження · Палеологівське відродження · Наука · Медицина · Філософія · Література · Мистецтво · Архітектура · Живопис · Мозаїка · Емаль · Музика · Геральдика · Мова · Побут · Календар · |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
