Інсоляційне вивітрювання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інсоляційне вивітрювання (від лат. «солюм» — сонце) — процес руйнування гірських порід в результаті їх розтріскування при різких коливаннях температур, особливо від нагрівання сонцем. Інсоляційне вивітрювання гірських порід характерне для районів з різкоконтинентальним кліматом[1]. Зокрема, спостерігається у Північній півкулі — внутрішніх областях Північної Америки і Євразії, Східна і Центральна Сибір.
Інсоляційне вивітрювання — різновид фізичного вивітрювання[2] і відбувається не тільки на Землі. Сонячна інсоляція, сонячний вітер разом з ударами метеоритів є причинами руйнування гірських порід і утворення реголіту на планетах Сонячної системи.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- ↑ Разработка россыпных месторождений. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
- ↑ ВЫВЕ́ТРИВАНИЕ. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
|
Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Cover photo is available under {{::mainImage.info.license.name || 'Unknown'}} license.
Credit:
(see original file).
