Ігнатов Володимир Олексійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Володимир Ігнатов | |
---|---|
Народився | 5 червня 1938 Київ, УРСР |
Помер | 20 березня 2019 (80 років) Київ, Україна |
Поховання | Берковецьке кладовище |
Alma mater | Київський інститут інженерів цивільного повітряного флоту (1961) |
Галузь | радіотехніка |
Заклад | Київський інститут інженерів цивільної авіації (пізніше — Національний авіаційний університет; 1961—2019) |
Посада | інженер радіополігону, завідувач кафедри авіаційного зв'язку, декан факультету радіоелектронного обладнання, професор кафедри телекомунікаційних систем |
Вчене звання | професор (1973) |
Науковий ступінь | доктор технічних наук (1971) |
Відомі учні | Георгій Конахович, Олексій Кучер, Фелікс Яновський, Олег Петрашевський |
Членство | академік Академії зв'язку України, член виконавчого комітету та представник України у Міжнародній федерації асоціацій винахідників, перший заступник голови Ради Товариства винахідників і раціоналізаторів України |
Відомий завдяки: | великій кількості винаходів у галузі радіоелектронних систем та аерокосмічних комплексів, заснуванню власної наукової школи у галузі авіаційної й космічної радіоелектроніки |
Нагороди |
Володимир Олексійович Ігнатов (5 червня 1938, Київ — 20 березня 2019, Київ) — український науковець-радіотехнік, педагог. Доктор технічних наук (1971), професор (1973). Автор великої кількості винаходів у галузі радіоелектронних систем та аерокосмічних комплексів, засновник власної наукової школи у галузі авіаційної й космічної радіоелектроніки.
У молоді роки — майстер спорту СРСР, чемпіон УРСР з вільної боротьби. Після закінчення інституту, майже 60 років — професор Київського інституту інженерів цивільної авіації (пізніше — Національного авіаційного університету; 1961—2019), із яких 31 рік — завідувач кафедри телекомунікаційних систем. Автор понад 500 наукових робіт, зокрема, близько 70 авторських свідоцтв на винаходи.
Заслужений діяч науки і техніки України (1991). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1996) за створення метеорологічного радару типу «Буран». Член виконавчого комітету та єдиний представник України у Міжнародній федерації асоціацій винахідників[1].
Народився 5 червня 1938-го року у Києві.
У 20 років став майстром спорту СРСР з вільної боротьби, у 22 — чемпіоном УРСР. Багатократний чемпіон спортивних товариств «Авангард» та «Спартак» (1958—1963)[2].
У 1961-му році закінчив радіотехнічний факультет Київського інституту інженерів цивільного повітряного флоту (пізніше — Київський інститут інженерів цивільної авіації; КІІЦА) та здобув спеціальність «Радіоінженер авіаційного обладнання». Після закінчення інституту деякий час працював у ньому інженером радіополігону, розпочав педагогічну діяльність. Учень професора Людвіга Ільницького.
У 1966-му році здобув науковий ступінь кандидата технічних наук, захистивши дисертацію на тему «Оптимизация профилактического обслуживания устройств по критерию минимума среднего риска и статистической оценке интенсивностей внезапных отказов и ухудшения значений диагностических параметров».
З 1970-го року — завідувач нещодавно створеної кафедри авіаційного зв'язку (пізніше — телекомунікаційних систем). У 1971-му році здобув науковий ступінь доктора технічних наук, через два роки затверджений у вченому званні професора.
З 1980-го по 1985-й рік — декан факультету радіоелектронного обладнання КІІЦА. У 1984-му році закінчив Університет марксизму-ленінізму[3]. У 1991-му році був нагороджений званням «Заслужений діяч науки і техніки УРСР».
У 1994-му році став членом виконавчого комітету та єдиним представником України у Міжнародній федерації асоціацій винахідників. Через два роки, першим серед українських винахідників (спільно із Володимиром Жаровим), був нагороджений золотою медаллю Всесвітньої організації інтелектуальної власності[4].
У 2001-му році передав посаду завідувача кафедри телекомунікаційних систем своєму учню Георгію Конаховичу, залишивши собі обов'язки професора кафедри. Викладав до останніх днів життя. Помер на 81-му році життя 20 березня 2019-го року. Похований на Берковецькому кладовищі, неподалік від центрального входу (ділянка № 86, 50°29′17″ пн. ш. 30°23′41″ сх. д. / 50.4882444° пн. ш. 30.3949861° сх. д.).
Автор понад 500 наукових робіт, зокрема, близько 70 авторських свідоцтв на винаходи. Засновник власної наукової школи у галузі авіаційної й космічної радіоелектроніки. Науковий керівник та педагог близько 50-ти докторів та кандидатів наук, зокрема Георгія Конаховича, Олексія Кучера, Фелікса Яновського, Олега Петрашевського[1].
На посаді завідувача кафедри авіаційного зв'язку, разом із колегами, досліджував та створював нові методи синтезу, оптимізації якості складних систем, прогнозування оптимального технічного обслуговування систем, що розробляються[1].
З 1972-го по 1976-й рік, за дорученням Міністерства цивільної авіації СРСР, керував циклом робіт із розробки інформаційно-вимірювальних комплексів для наземного діагностування у динамічних режимах бортових систем автоматизованого керування польотом повітряних суден задля забезпечення їх посадки. На Мінському заводі цивільної авіації № 407 разом з колегами розробив інформаційно-вимірювальний комплекс для технічного діагностування бортових систем автоматизованого керування польотом літака Ту-134[1].
У середині 1990-х років, разом із співробітниками Науково-дослідного інституту «Буран» та заводу «Радар», розробив метеорологічний радар типу «Буран» для встановлення на вітчизняних літаках. У 1996-му році за участь у створенні радару був нагороджений Державною премією України в галузі науки і техніки.
Один із ініціаторів створення англомовної програми лекцій в НАУ. Викладав англійською мовою курси «Основи теорії передачі інформації», «Основи наукових досліджень», «Системи мобільного зв'язку і передачі даних цивільної авіації», «Системи повітряного зв'язку цивільної авіації»[3].
Академік Академії зв'язку України. Перший заступник голови Ради Товариства винахідників і раціоналізаторів України. Заслужений професор НАУ. Результати наукових досліджень та винаходів Володимира Ігнатова застосовують у своїй роботі найбільші авіакомпанії світу та колишнього СРСР: «Аерофлот», «Міжнародні авіалінії України», «Аеросвіт», «Lufthansa», «Air France» тощо[1].
- «Марковская аппроксимация и анализ качества изделий» // В. А. Игнатов, Г. Г. Маньшин; Минск: Изв. АН БССР, сер. ФТН, 1970. — № 3. — с. 56-64.
- «Многоканальные системы передачи информации» [Текст] / Н. Д. Босый, канд. техн. наук, В. А. Игнатов, д-р техн. наук. — Москва: Знание, 1974. — 64 с. : черт.; 20 см.
- «Статистическая оптимизация качества функционирования электронных систем» [Текст] / В. А. Игнатов, Г. Г. Маньшин, В. А. Трайнев ; Под ред. акад. Е. Г. Коновалова. — Москва: Энергия, 1974. — 264 с. : граф.; 20 см.
- «Элементы теории оптимального обслуживания технических изделий» [Текст] / В. А. Игнатов, Г. Г. Маньшин, В. В. Костановский ; Под ред. акад. Е. Г. Коновалова. — Минск: Наука и техника, 1974. — 191 с. : граф.; 20 см.
- «Организация радиосвязи в гражданской авиации» [Текст]: Учеб. пособие / В. А. Игнатов, С. М. Паук, В. Г. Потапов ; Киев. ин-т инженеров гражд. авиации. — Киев: КИИГ, 1975. — 65 с. : ил.; 20 см.
- «Диагностические комплексы систем автоматического самолетовождения» [Текст] / Под. общ. ред. д-ра техн. наук, проф. В. А. Игнатова. — Москва: Транспорт, 1975. — 271 с. : черт.; 22 см.
- «Обмен аналоговой информацией с ЭЦВМ» [Текст] / Под общ. ред. проф. В. А. Игнатова. — Минск: Наука и техника, 1975. — 108 с. : черт.; 20 см.
- «Методы и аппаратура технической диагностики сложных систем» [Текст] / Науч. ред. В. А. Игнатов ; О-во «Знание» УССР. — Киев: [б. и.], 1976. — 35 с. : ил.; 20 см.
- «Эффективность и надежность информационных сетей и систем» [Текст]: [Сборник статей] / О-во «Знание» УССР ; [Науч. ред. В. А. Игнатов]. — Киев: О-во «Знание» УССР, 1976. — 32 с. : черт.; 20 см.
- «Повышение эффективности УКВ радиосвязи» [Текст] / В. А. Игнатов, С. М. Паук, М. С. Шлафит ; Под ред. проф. В. А. Игнатова. — Москва: Транспорт, 1977. — 136 с. : ил.; 21 см.
- «Теория информации и передачи сигналов» [Текст]: [Учебник для вузов гражд. авиации]. — Москва: Сов. радио, 1979. — 278 с. : ил.; 22 см.
- «Обслуживание технических систем» [Текст]. — Киев: О-во «Знание» УССР, 1979. — 23 с. : ил.; 20 см — (Качество и надежность).
- «Прогнозирование оптимального обслуживания технических систем» [Текст] / Игнатов В. А., Уланский В. В., Таджи Тайсир. — Киев: О-во «Знание» УССР, 1981. — 20 с. : граф.; 20 см — (Качество и надежность / О-во «Знание» УССР).
- «Многоуровневая оптимизация диагностического обеспечения технических систем» / В. А. Игнатов, В. В. Уланский, П. А. Ковалевский. — Киев: о-во «Знание» УССР, 1982. — 23 с. : ил.; 20 см — (В помощь лектору и специалисту. / О-во «Знание» УССР).
- «Перспективные методы обслуживания и управления надежностью АИРЭО воздушных судов»: Сб. науч. тр. / Киев. ин-т инженеров гражд. авиации; [Редкол.: В. А. Игнатов (отв. ред.) и др.]. — Киев: КИИГА, 1982. — 132 с. : граф.; 20 см.
- «Методические указания и рекомендации по диагностированию РСО» / Министерство гражданской авиации СССР, Главное управление эксплуатации и ремонта авиационной техники, Киевский институт инженеров гражданской авиации имени 60-летия СССР ; исполнители: В. А. Игнатов (научный руководитель) [и др.]. — Москва: [б. и.] ; Киев: [б. и.], 1983 (обл. Киев, 1984). — 19, [2] с. : ил.; 21 см.
- «Контроль и диагностирование АиРЭО воздушных судов гражданской авиации»: Сб. науч. тр. / Киев. ин-т инженеров гражд. авиации им. 60-летия СССР; [Редкол.: В. А. Игнатов (отв. ред.) и др.]. — Киев: КИИГА, 1984. — 92 с. : ил.; 20 см.
- «Экспертные системы технического обслуживания» / В. А. Игнатов. — Киев: о-во «Знание» УССР, 1985. — 20 с.; 20 см — (В помощь лектору и специалисту. / О-во «Знание» УССР).
- «Вопросы оптимального обслуживания и ремонта АиРЭО воздушных судов гражданской авиации»: Сб. науч. тр. / Киев. ин-т инженеров гражд. авиации им. 60-летия СССР; [Редкол.: В. А. Игнатов (отв. ред.) и др.]. — Киев: КИИГА, 1985 (1986). — 112 с. : ил.; 20 см.
- «Проблемы повышения эффективности эксплуатации авиационного и радиоэлектронного оборудования воздушных судов гражданской авиации»: Сб. науч. тр. / Киев. ин-т инженеров гражд. авиации им. 60-летия СССР; [Редкол.: В. А. Игнатов (отв. ред.) и др.]. — Киев: КИИГА, 1987. — 112 с. : ил.; 20 см.
- «Принципы построения и эксплуатации систем связи воздушных судов»: [Учеб. пособие для вузов гражд. авиации] / В. А. Игнатов, Г. Ф. Конахович, В. В. Уланский, Ю. М. Хмелько; Киев. ин-т инженеров гражд. авиации им. 60-летия СССР. — Киев: КИИГА, 1988. — 171 с. : ил.; 20 см.
- «Автоматизация контроля авиационного и радиоэлектронного оборудования воздушных судов гражданской авиации»: Сб. науч. тр. / Киев. ин-т инженеров гражд. авиации им. 60-летия СССР; [Редкол.: В. А. Игнатов (отв. ред.) и др.]. — Киев: КИИГА, 1988 (1989). — 100 с. : ил.; 20 см.
- «Экспертные системы технического обслуживания в гражданской авиации» // В. А. Игнатов. — К.: Знание, 1990. — 24 с.
- «Теория информации и передачи сигналов»: [Учеб. для вузов гражд. авиации] / В. А. Игнатов. — 2-е изд., перераб. и доп. — Москва: Радио и связь, 1991. — 279,[1] с. : ил.; 22 см.
- «Асимптоматическая теория математического моделирования критериев оптимальности и ограничений» // В. А. Игнатов, Ю. Н. Минаев, Н. Н. Гузий; Захист інформації. № 4, 2004.
- «Оптимальное управление скаляризацией векторных критериев в конфликтующих системах» // В. А. Игнатов, Н. Н. Гузий; Проблеми інформатизації та управління. № 11, 2004.
- «Оптимальное управление информационной безопасностью» // В. А. Игнатов, Н. Н. Гузий; Проблеми інформатизації та управління. № 3, 2004.
- «Теоретические основы построения фрактально-избыточных систем» // Н. Н. Гузий, В. А. Игнатов; Проблеми інформатизації та управління. № 3, 2009.
- 1976 — «Устройство для моделирования атмосферных явлений»
- 1978 — «Мажоритарное устройство для выделения проекций векторной величины»
- 1978 — «Способ управления симистором»
- 1979 — «Способ магнитной записи»
- 1979 — «Устройство выбора непрерывного сигнала по принципу „большинства“»
- 1979 — «Устройство для магнитной записи и воспроизведения»
- 1980 — «Способ управления ключевым элементом»
- 1980 — «Устройство для защиты силовой цепи от перегрузки и короткого замыкания»
- 1980 — «Ключ переменного тока»
- 1981 — «Мажоритарное устройство для выделения проекций векторной величины»
- 1981 — «Устройство для моделирования аэродинамических нагрузок»
- 1982 — «Фотоэлектрический датчик давления»
- 1982 — «Трехфазный коммутатор»
- 1983 — «Устройство для мажоритарного выбора составляющих многомерного векторного сигнала»
- 1985 — «Устройство автоматического управления промывкой осветляющего фильтра»
- 1985 — «Функциональный преобразователь»
- 1986 — «Погружной датчик мутности»
- 1986 — «Устройство для контроля мутности воды»
- 2005 — «Комбінований спосіб очищення конструктивних елементів від забруднень»
- 2006 — «Пристрій електроімпульсний гідравлічний для очищення конструктивних елементів від забруднень»
- 2006 — «Пристрій електроімпульсний пневматичний для очищення конструктивних елементів від забруднень»
- 2006 — «Пристрій електроімпульсний вакуумний для очищення конструктивних елементів від забруднень»
- 2006 — «Спосіб оперативної оцінки рівня льотної придатності об'єкта авіаційної техніки»
- 2006 — «Спосіб оперативної оцінки якості технічного стану і надійності функціонування газотурбінного двигуна»
- 2006 — «Комбінований спосіб оперативного вимірювання ступеня закоксування паливних форсунок газотурбінних двигунів»
- 2008 — «Спосіб оптимального керування діагностуванням радіоелектронних систем»
- 2009 — «Паралельний спосіб оптимального керування комплексуванням вимірників при нерівно точних вимірах фізичних величин»
- 2009 — «Рекурентний спосіб оптимального керування комплексуванням вимірників при нерівно точних вимірах фізичних величин»
- 2010 — «Спосіб оптимальної екстраполяції випадкових нестаціонарних сигналів на тлі завад»
- 2011 — «Цифровий оптимальний екстраполятор нестаціонарного трафіку комп'ютерних мереж»
- 2011 — «Спосіб двопараметричної оптимальної екстраполяції випадкових нестаціонарних сигналів на тлі завад»
- 2014 — «Рекурсивний спосіб оптимальної екстраполяції характеристик випадкового нестаціонарного процесу на фоні завад»
- 1958 — майстер спорту СРСР з вільної боротьби
- 1960 — чемпіон УРСР з вільної боротьби
- 1970—1985 — три почесні знаки «Відмінник винахідництва й раціоналізаторства п'ятирічки»
- 1974 — медаль ВДНГ СРСР
- 1975 — медаль ВДНГ БРСР
- 1978 — «Кращий винахідник Київського інституту інженерів цивільної авіації»
- 1980 — «Відмінник винахідництва й раціоналізаторства СРСР»
- 1980 — «Ударник п'ятирічки»
- 1983 — «Відмінник Аерофлоту»
- 1984 — «За відмінні успіхи в галузі вищої освіти СРСР»
- 1985 — «Ударник п'ятирічки»
- 1985—1987 — три знаки «Переможець соціалістичного змагання»
- 1991 — Заслужений діяч науки і техніки УРСР
- 1996 — Державна премія України в галузі науки і техніки
- 1996 — золота медаль Всесвітньої організації інтелектуальної власності
- 2001 — золота медаль XXIX Міжнародної виставки винаходів (Женева)
- нагрудний знак «Винахідник СРСР»
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.