Шиманський Іван
Хорунжий
Сотенний «Шум»
Загальна інформація
Народження	15 травня 1911(1911-05-15) с. Новий Люблинець, Любачівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії,  Австро-Угорщина, (тепер в гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі)
Смерть	5 вересня 1947(1947-09-05) (36 років) в бункері в лісі біля села Монастир Любачівського повіту  Польща
Псевдо	«Шум»
Військова служба
Роки служби	1944-1947
Приналежність	Українська держава (1941)
Вид ЗС	УПА
Командування
сотні «Месники-1» та «Месники-2» куреня «Месники»

Іван Шиманський (псевдо.: «Шум»; 15 травня 1911^[1] (за іншими даними — в 1913^[2][3]), с. Новий Люблинець, Любачівський повіт, Австро-Угорщина (тепер в гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі) — 5 вересня 1947^[2] (за іншими даними — 7 вересня 1947)^[3], бункер в лісі біля села Монастир Любачівського повіту) — військовий діяч, сотник УПА, командир сотень «Месники-1» та «Месники-2» куреня «Месники» ТВ-27 «Бастіон» Військової округи-6 «Сян» групи УПА-Захід, постійний заступник командира куреня «Месники» Івана Шпонтака (псевдо «Залізняк»).

Іван Шиманський народився 15 травня 1911 або 1913 року в селі Новий Люблинець, Любачівський повіт, Австро-Угорщина (тепер у гміні Чесанів Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі) в середньозаможній селянській родині. Був п'ятою дитиною в сім'ї, а всього батьки Івана мали 9 дітей. Батько — Михайло Шиманський, мати — Єва, до шлюбу — Грицько^[3].

Дитинство та юність Іван провів в рідному селі, де закінчив початкову школу, займався спортом, брав участь у місцевому відділенні товариства «Просвіта» та був провідним діячем українських молодіжних організацій^[3].

По закінченні початкової школи продовжив своє навчання в Любачеві та Львові^[3]. Там у 1928—1930 роках при львівському Союзі української незалежної молоді Іван Шиманський разом зі Степаном Бандерою, Левом Сенишиним та Данилом Чайківським видавав журнал гумористично-сатиричного спрямування^[3]. Тоді ж позиціонував себе як симпатика очолюваної Юліаном Головінським УВО та вступив в ОУН, де виконував функції референта^[3].

У 1934—1936 роках Іван служив у Війську Польському, закінчив школу підстаршин, отримавши звання капрала, потім відбував військову службу у підрозділі кавалерії в місті Ланцуті^[3]. По звільненні з армії був переслідуваний польською поліцією за активну проукраїнську діяльність^[3].

Перед початком Другої світової війни його знову мобілізували до Війська Польського. Після закінчення Вересневої кампанії повернувся в рідні місця, де, разом із майбутнім полковником УПА Василем Левковичем зі сусіднього Старого Люблинця та майбутнім головним організатором та командиром УПА-Південь Омеляном Грабцем, зайнявся політичною діяльністю на території Любачівщини й Чесанівщини^[3]. Співпрацював з Іваном Білим та Адріяном Лебедовичем^[3], (за смерть останнього 11 лютого 1944 року відплатною акцією на село Рудка 19 квітня 1944 року розпочався бойовий шлях сотні «Залізняка» та куреня «Месники»^[4][2]).

Прихід на Любачівщину Червоної Армії наприкінці 1939 року змусив Шиманського покинути малу батьківщину та переховуватись від співробітників НКВС^[3].

З початком німецько-радянської війни і німецької окупації теренів Іван, щоб уникнути відправки на примусові роботи до Третього Рейху і за згодою ОУН, вступив до лав української допоміжної поліції (УДП)^[3]. Пройшовши в 1941 році поліцейський вишкіл у місті Холм, Шиманський був призначений комендантом поліції в українському селі Сагрині Грубешівського повіту (тепер Люблінське воєводство, Польща)^[5], згодом його перевели до Чесанова^[3].

Наприкінці 1943 року Іван Шиманський, прийнявши псевдонім «Шум», зайнявся організацією Самооборонних Кущових Відділів для захисту мирного українського населення^[3].

В кінці березня 1944 року заступник повітового коменданта української допоміжної поліції з Рави-Руської Іван Шпонтак привів до околиць села Горайця поблизу Чесанова частину своїх підлеглих. Сюди ж, в Гораєцькі ліси, почали приходити українські патріотично настоєні хлопці та чоловіки. Прийшов Іван Шиманський, який був особисто знайомий з Іваном Шпонтаком^[3]. Прийшли його односельці з Нового Люблинця, з сусіднього Старого Люблинця, Жукова, Німстова, Нового Села, Улазова, Старого та Нового Брусна, Лівчі, Дикова (тепер Новий Диків та Старий Диків), Горинця, інших ближніх та дальніх сіл і містечок^[2]. Вони йшли, щоб разом творити ще один підрозділ УПА — сотню «Залізняка» (саме таке псевдо, «Залізняк», прийняв її командир Іван Шпонтак).

В новоствореній сотні «Залізняка» було сформовоно чотири чоти. Одну з них^[3], першу, наказали очолити «другові Шуму» — колишньому уланові^[1] польської армії Іванові Шиманському^[2][6]. На посаді чотового Шиманський перебував з моменту створення сотні, (кінець березня-початок квітня 1944 року), до її реорганізації в курінь наприкінці 1944 року.

• Список бійців куреня «Месники» Української Повстанської Армії
• Командири УПА
• Псевдо діячів ОУН та УПА
• † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †

• Іван Шиманський: З Україною в серці. До 95-річчя від дня народження та 60-річчя смерті Івана Шиманського. Автор: Ярослав Стех
• До 100-річчя від дня народження сотенного Івана Шиманського — «Шума» [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.]

• Ігор Гнаткевич. Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком». — Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 1997. — С. 359. — ISBN 966-538-009-5.
• Мирослав Іваник, Михайло Бохно. Бастіон і Батурин. УПА та підпільна адміністрація ОУН в Ярославщині, Любачівщині та Томашівщині в рр. 1944–1947: Документи і матеріяли.. — Торонто-Львів, 2012. — С. 627.
• Андрій Кордан «Козак». «Один набій з набійниці. Спомини вояка УПА з куреня Залізняка». Упорядник — Микола Дубас. — Торонто-Львів, 2006. — С. 243, ISBN 966-553-552-8.