Іван Сулима
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Іван Михайлович Сулима | |
|---|---|
.jpg){kind=icon} Фрагмент ікони у церкві с. Сулимівки | |
| Народився | кінець XVI ст. Рогощі |
| Помер | 12 грудня 1635 Варшава ·страта |
| Країна |  Річ Посполита |
| Національність | українець |
| Діяльність | воєначальник |
| Титул | шляхтич |
| Посада | Гетьман |
| Військове звання | кошовий отаман |
| Рід | Сулими |
| У шлюбі з | Марина |
| Діти | Степан, Іван, Северин, Федір, Василь |
| Нагороди | золота медаль (від папи Павла V) |
 | |
Іван Сулима (також Іва́н Миха́йлович Сули́ма, ? — 12 грудня 1635), гетьман нереєстрових запорозьких козаків (1628–1629, 1630–1635), дрібний шляхтич герба Сулима.
Народився в селі Рогощах (нині Чернігівського району Чернігівської області). Його син Федір був полковником Переяславським, а син останнього Іван — генеральним хорунжим. Рід Сулима занесено в родову книгу Полтавської губернії. Олександр Лазаревський стверджував, що рід простежується від Київської Русі.[1]
Якийсь час служив помічником урядника баришівських та бориспільських володінь Софії Данилович з Жолкевських. Був якийсь час одним з управителів маєтків Станіслава Жолкевського (1615 р.) і його спадкоємців Даниловичів на Переяславщині й за цю службу одержав села Сулимівку, Кучаків і Лебедин (1620).[1]
Можливо, через конфлікт з магнатами подався на Запоріжжя.[2] У свої перші морські походи Іван Сулима ходив з Самійлом Кішкою ще достатньо молодим козаком, проходив у нього морську школу. Особливо вабило його море, морські походи. Досить швидко талановитий козак вибився в чільні старшини, став на один рівень мало не з Петром Сагайдачним. Як би склалася козацька доля Сулими далі, можна лише гадати, бо в одному з походів у бою з османською ескадрою, десь близько 1605 року, у чайку Сулими вцілили османські гармати. Звичайно, молодий і здоровий козак, опинившись з побратимами у воді, топитися так запросто не збирався. Але нічого вдіяти проти османів вони не змогли. Османські моряки повитягали козаків з води і тут же прикували до весел своєї військової галери.
Неволя галерного бранця продовжувалася для Сулими довгих 15 років. Перед його очима постійно стояв приклад визволення з 26-річної неволі-каторги Самійла Кішки, тож Сулима духу не втрачав і затявся вирватися на волю при першому зручному випадку. Такий випадок трапився йому лише через 15 років. В той час османський флот воював з Венецією, тож Сулима з галерою був на війні. За однією з найпоширеніших версій, Іванові Сулимі якимось дивом вдалося звільнитися з кайданів та звільнити від пут своїх побратимів по неволі. Звільнившись посеред ночі, колишнім бранцям вдалося захопити бойову галеру разом з її екіпажем в 300 яничарів. Сулима, прикувавши яничарів до весел, наказав гребти до берегів Італії. Уміло уникнувши бою як з османським, так і з італійськими кораблями, Сулима пришвартувався в Римі на папську пристань Чивітавекія.
У «вічному місті» обідраний, напівголий екіпаж Сулими справив надзвичайне враження, а коли досі не бачені моряки невідомо якого флоту вишикували на пристані ще й 300 відбірних яничарів, закутих у кайдани, то й зовсім викликали сенсацію. Подивитися на це видовище збіглося мало не все місто.
Чутка про надзвичайну подію дійшла і до Папи Римського Павла V Боргезе, який побажав особисто подивитися на відважного командира незвичайної галери, що Божою ласкою вирвалася з бусурманської неволі і запросив козаків до вілли Боргезії, маєток брата Папи кардинала Сціопіона Боргезе. За визначні походи в Крим і Османську імперію проти татар і османів Івану Сулимі Папа Павло V дарував титул римського князя і нагородив золотою медаллю зі своїм портретом. Прийом козацької делегації на чолі з гетьманом Сулимою у Римі тривав з травня по вересень 1619 року. Паризька La qazette вмістила цілу статтю про подвиг запорозького лицаря.
Повернувся в Україну Сулима з європейською славою, яку вимушені були визнавати і при королівському дворі в Речі Посполитій. Окрім Сулими, ніхто з полководців Речі Посполитої не удостоювався найвищої в Європі папської золотої медалі, навіть коронний гетьман. Прибувши на Січ, Іван Сулима організовує численні морські походи в Чорне море.
Восени 1628 року, після загибелі гетьмана Григорія Чорного, Сулима обирається гетьманом реєстрових козаків. Гетьманував недовго, всього близько року, бо у травні наступного 1629 року виступає вже як управитель маєтку коронного гетьмана Станіслава Жолкевського у Переяславі.
У 1633 році гетьман Сулима провів свій знаменитий похід в Азовське море, де взяв штурмом османську фортецю Азов у гирлі Дону. Нікому з українських флотоводців до нього не вдавалося взяти Азова. Спроба пробитися до Азова гетьмана Семена Скалозуба закінчилася поразкою і його загибеллю. Іван Сулима подолав усі перешкоди і провів успішну атаку цієї далекої від Січі османської фортеці. Українські козаки знищили порт і всі портові споруди, а османський гарнізон загнали до фортеці. Сулима добре знав, що місто Азов для Османської імперії було головним портом, який забезпечував османську столицю в першу чергу продовольством.
Тож, вивівши його з дії, Сулима завдав відчутного удару Стамбулу. Звісно, що бойовий рейд козацького флоту в Азовське море і штурм Азова надзвичайно вразили правителів Стамбула і Варшави. Всім стало зрозуміло, що на Січі з'явився новий неординарний полководець.
Розлючений падінням Азова султан, допускаючи, що Сулима на зворотному шляху ще добре пошарпає Крим, послав в Очаків могутню ескадру із 20 важких галер. Але це козацького флотоводця не спинило. Нічною атакою Сулима прорвав виставлену османами оборону, потопивши п'ять галер, з десяток вивів з ладу. Причому в ході цього бою козаки втратили лише три чайки з трофеями.
Уночі з 11 на 12 серпня[3] 1635 року, повертаючись з походу проти Османської імперії на чолі козацького (нереєстрового) війська, зруйнував щойно збудовану польську фортецю Кодак на Дніпрі й винищив її німецьку (найману) залогу з комендантом фортеці, полковником французом Жаном Маріоном. Далі повстанці піднялися вище по Дніпру до Кременчука і Крилова, звідки Сулима розіслав універсали до українського населення, закликаючи його до боротьби проти Речі Посполитої. Королівські комісари Адам Кисіль і Лукаш Жолкевський організували похід реєстрових козаків проти повстанців. Оборона останніх проти переважаючих сил противника на одному з дніпровських островів тривала кілька місяців.
Був по-зрадницькому схоплений за сприяння старшини реєстрових козаків; за рішенням сейму гетьмана та декількох його сподвижників було страчено на центральній площі у Варшаві: відрубано голови, потім чвертовано, частини тіл були розвішені на міських мурах Варшави. Потім кості гетьмана захоронили на території помістя Стєвки. За свідченнями московита-посла у Речі Посполитій Василя Родковського, одного із засуджених врятував коронний канцлер Якуб Задзик.
Очевидець князь Альбрехт Радзивілл стверджував, що Сулима намагався на суді врятуватись переходом в Католицьку церкву.[4]
- Вулиця Івана Сулими існує у містах Бориспіль, Дніпро, Краматорськ, Кривий Ріг, Львів, Нікополь, Переяслав.
- У місті Запоріжжя є вулиця Гетьмана Сулими.
- У місті Дніпро є провулок Сулимівський.
- 19 вересня 2024 року Київська міська рада перейменувала вулицю Жовтневу на вулицю Сулимівську.[5]
- 2 серпня 2024 року президент України Володимир Зеленський присвоїв 57-му окремому полку зв'язку та радіотехнічного забезпечення почесне найменування «імені гетьмана Івана Сулими».[7]
- Володар Боженко. Іван Сулима
- Андріян Кащенко. Над Кодацьким порогом
- Теодор Микитин. Над Кодаком
- Вірш Ліни Костенко "В маєтку гетьмана Івана Сулими..."
- ↑ а б Щербак В. Іван Сулима… — С. 141.
- ↑ Щербак В. Іван Сулима… — С. 142.
- ↑ Щербак В. Іван Сулима… — С. 149.
- ↑ Щербак В. Іван Сулима… — С. 151.
- ↑ Kitsoft. У столиці змінили назви ще 13 міських об’єктів. Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 19 вересня 2024.
- ↑ 23 жовтня — відкриття пам’ятника гетьману Івану Сулимі у селі Сулимівка.
- ↑ П'ять з'єднань Повітряних сил отримали почесні найменування. Мілітарний (укр.). Процитовано 4 серпня 2024.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Сулима Л. М. Сулими: спадщина предків. — К., 2013.
- Щербак В. Іван Сулима // Володарі гетьманської булави: історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994.— 560 с. — С. 141—151. — ISBN 5-203-01639-9.
- Щербак В. О. Сулима Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 900. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Сулима Іван // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1861. — 1000 екз.
- Гетьман Іван Сулима — лицар від Бога [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Іван Сулима — гетьман запорозького козацтва [Архівовано 18 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Гетьманська церква (с. Сулимівка) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Сулимівка // Пам'ятки України [Архівовано 18 серпня 2012 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
