Іван-Томаш Дрогойовський
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Іван-Томаш Дрогойовський | |
|---|---|
| Народився | 1535 |
| Помер | 12 листопада 1605[1] Перемишль, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Країна |  Річ Посполита |
| Діяльність | Референдар |
| Посада | референдар коронний[1], Королівський секретар, староста Перемишльськийd і посол Сейму Речі Посполитої[d] |
| Конфесія | кальвінізм |
| Рід | Дрогойовські |
Іван Томаш Дрогойовський гербу Корчак (бл. 1535 — 12 листопада 1605, Перемиський замок) — шляхтич, військовий та урядник Королівства Польського руського походження, дипломат.
Батько — Христофор Дрогойовський, мати — Ельжбета з Фредрів (за даними Каспера Несецького — Моравська). Сестра Катерина — дружина Яна Гербурта з 1553 року[2]
Навчався в університеті Віттенберґа (записався 21 червня 1555), з братом Кіліяном в Тюбінґені, потім сам — в Базелі 1560-го. Добре вивчив французьку, італійську, латину; почав службу при дворі короля Сігізмунда ІІ. Був висланий ним з місією до Італії, через її успіх став королівським секретарем. Під час смерті короля перебував у Книшині, не дав пограбувати королівське майно. Потім мав кілька посольських місій. В лютому 1577 за дорученням короля конфіскував майно ґданьців у Варшаві.
Перемиський староста з початку 1578 року. Після повернення з місії в Інфляндії, Курляндії 5 діб приймав короля в Перемишлі. Кар'єрі сприяли родинні зв'язки з Яном Саріушем Замойським (після заснування Замойської ординації він довірив опікунство над малим сином Томашем йому в 1589 році[3]). Мав значний вплив серед руської шляхти. Під час гострої стадії конфлікту зі Зборовськими посилав своїх вояків на підтримку гетьмана Я. Замойського, сам брав участь в арешті Самуеля, його страті («асистент») у Кракові. Перед 28 травня 1589 став референдарем коронним, 1600 року брав участь у виправі на Молдавію з коругвою 200 коней.
1596 року мав «війну» з князем Олександром Острозьким через межі володінь. 1598 та 1603 років повторно отримав привілей на викуп війтівств та солтиств в Перемиському старостві. Купляв маєтки, які мав у Станіслава Гербурта. Суд на якийсь час дав йому дозвіл посідати Добромиль. Для збільшення маєтків часто вдавався до насильства, використання гайдуків. Мав чимало майнових процесів, зокрема, з сяноцьким каштеляном Яном та Кшиштофом Дрогойовськими.
Мав конфлікти з міщанами Перемишля, Перемиськими руськими владиками. За даними К. Несецького, під час конфлікту з перемиським єпископом РКЦ Мацєєм Пстроконським останній вжив заходів у відповідь («цензура»), тоді Я. Т. Дрогойовський перепросив його, публічно в дверях костелу просив кари; біскуп прилюдно дав «розгрішення».[4]
Конфлікт зі Станіславом Стадніцьким
[ред. | ред. код]
Найголосніший його конфлікт. Почався через справу Зборовських, яких підтримували на Руських сеймиках Стадніцькі — вороги Яна Замойського. «Домова війна» почалась 1601 року. Наприкінці 1601 напав на подорожуючого з табором С. Стадніцького (врятувався втечею) коло Хирова, поранили слуг, забрали майно. 1602 року купив маєток (Бачів з прилеглостями) в Станіслава Тарнавського, який також попередньо продав його, обтяженого боргами, С. Стадніцькому. Не пішов до суду, а взявся за зброю. 1603 року в Перемишлі мали формальну битву (були вбиті, поранені), гармати Я. Т. Дрогойовського пошкодили місцеву катедру, тому біскуп Мацей Пстроконьський наклав на нього «відлучення». І.-Т. Дрогойовський визнав провину, отримав «абсолюцію». 1604 року конфлікт знову поновився, в Ліську та Перемишлі тримали бранців. Втручання коротко на короткий час його призупинило. 1605 С. Стадніцький захопив дідицтво І.-Т. Дрогойовського Воютичі. Влітку його військо на чолі з Валентієм Янішевским стояло між Глинним та Угерцями (пів-милі до Ліська), грабувало села. В листопаді у Бачеві був поранений, помер в замку Перемишля 12 листопада 1605 на 70-му році життя.
Портрет І.-Т. Дрогойовського можна побачити в книзі Яна Дрогойовського «Kronika Drohojowskich» (Краків, 1904).
Дружина — Ядвіґа з Гербуртів, донька Миколая Гербурта, галицького каштеляна (за даними К. Несецького, рідна сестра коронного маршалка Миколая Вольського). Діти:
- Микола Мартин (†1624) — дружина Барановська, дітей не мали.
- ↑ а б в Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 142. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Żelewski R. Herburt Jan h. własnego (po 1524–1577) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960–1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 440–442. (пол.)
- ↑ який народився 1594-го???
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 776. (пол.)
- Drohojowski Jan Tomasz, h. Korczak (†1605) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1939—1946. — T. V. — S. 382–384. reprint (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 760 s. — S. 83—85. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
