Іванов Олексій Андрійович
Народився	16 січня 1898(1898-01-16) Сунтарський улус, Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РСФРР
Помер	30 жовтня 1934(1934-10-30) (36 років)
Діяльність	літературознавець

Олексій Андрійович Іванов (псевдонім — Кюнде; нар. 16 січня 1898, Кангаласький наслег — пом. 30 жовтня 1934) — якутський поет, прозаїк, драматург і літературний критик.

Народився 4 [16] січня 1898(18980116) року в Кангалаському наслезі Якутської області Російської імперії (тепер Сунтарський улус, Республіка Саха, РФ). 1917 року закінчив Іркутську вчительську семінарію. Протягом 1917—1923 років працював учителем^[1], брав активну участь у боротьбі за встановлення і зміцнення радянської влади в Якутії.

Був олним із організаторів краєзнавчого музею у місті Вілюйську. З 1924 року — відповідальний секретар якутської секції Центрального видавництва народів СРСР. У Москві займався в літературному гуртку, який очолював Дмитро Фурманов. У ті роки в співавторстві написав для дорослих буквар і «Книгу для читання». У 1926 році видав граматику якутської мови в двох частинах. Протягом 1927—1929 років — редактор газети «Кыым», в 1929—1931 роках — редактор Якутського книжкового видавництва. З 1931 року — вчений секретар Комітету нового алфавіту при Президії ЦВК Якутської АРСР^[1]. Помер 30 жовтня 1934 року.

Почав друкуватися у 1923 році на сторінках газети «Кыым»^[1]. Видав збірку віршів «Кыыhар тунат» / «Червоне зарево» (1926), збірку «Оповідання» (1927). Був одним із зачинателів якутської художньої прози (оповідання «Сім'я Дормідонта», «Марба», «Зловісна жаба» і інше).

Автор п'єс «В тайговій глушині» (1927), «В ті роки», «В темну ніч», «Вогні комуни».

Був також лінгвістом, літературознавцем (робота «Художня форма якутської поезії», 1930, і інше).

• Иванов Алексей Андреевич // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).