Єне Кальмар
Особисті дані
Народження	21 березня 1908(1908-03-21)
	Мочолад, Австро-Угорщина
Смерть	13 січня 1990(1990-01-13) (81 рік)
	Малага
Громадянство	Угорщина
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Ференцварош»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1928–1933 МТК (Будапешт) 69 (44) 1933–1936 «Ексельсіор» (Рубе)  ? (?) 1936–1937 «Рубе»  ? (?) 1937–1938 «Реймс»  ? (?) 1938–1940 МТК (Будапешт) 12 (11) 1940–1944 «Кіштекст» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1928–1932 Угорщина 15 (4)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1940–1944 «Кіштекст» 1944 «Гамма» 1947–1949 «Чепель» 1949–1950 «Вашаш» 1950–1951 «Дорогі» 1952–1956 «Гонвед» 1956–1957 «Ваккер» (Відень) 1957 «Вінер Шпорт-Клуб» 1958 «Севілья» 1958–1960 «Гранада» 1960–1962 «Хапоель» (Тель-Авів) 1962–1963 «Порту» 1964–1965 «Реал Вальядолід» 1965–1966 «Гранада» 1966 «Гальмстад» 1966–1968 «Еспаньйол» 1969–1972 «Малага» 1972–1973 «Еркулес»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Єне Кальмар у Вікісховищі

Єне Кальмар (також Єньо Кальмар, угор. Kalmár Jenő, нар. 21 березня 1908, Мочолад — пом. 13 січня 1990, Малага) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Як гравець відомий виступами, зокрема, за клуб «Хунгарія» і національну збірну Угорщини. Як тренер досяг найбільшого успіху, працюючи з клубом «Гонвед», що був у 50-х роках базовим для «золотої угорської команди».

Кальмар — вихованець юнацьких команд «Ференцвароша», хоча у дорослому футболі виступав у складі конкурента «Хунгарії». Перший ж сезон на високому рівні став великим успіхом для гравця. «Хунгарія» після трирічної перерви здобула титул чемпіона Угорщини, а сам гравець з 19-ма м'ячами став найкращим бомбардиром команди (а загалом третім у чемпіонаті), а також був визнаний найкращим футболістом року в Угорщині, регулярно грав у складі збірної Угорщини. На той момент Кальмару був 21 рік. Подальший злет гравця перервала важка травма — перелом ноги, отриманий восени 1929 року. Після річної перерви Кальмар зумів повернутися до гри, відвоював місце в основі «Хунгарії», повернувся до збірної, але такої ж результативності, яка у нього була в першому сезоні, більше не демонстрував.

Ще один трофей у складі «Хунгарії» додав до свого доробку в 1932 році. В фіналі Кубка Угорщини «Хунгарія» здолала «Ференцварош». Перший матч завершився нічиєю 1:1, а перегравання принесло перемогу команді Єне з рахунком 4:3. Посеред сезону 1933/34 Кальмар вирішив залишити команду. За шість сезонів у клубі він зіграв 69 матчів і забив 44 м'ячі у чемпіонаті. В 1928—1933 роках зіграв 9 матчів і забив 4 м'ячі у Кубку Мітропи, престижному міжнародному турнірі для найсильніших команд центральної Європи. Загалом у цьому турнірі на рахунку Єне 10 матчів, ще один він зіграє в 1940 році, коли знову гратиме у «Хунгарії»^[1].

Кальмар перебрався до Франції, де три сезони провів у складі команди «Ексельсіор» (Рубе). В першому з цих сезонів клуб посів 5 місце, після чого опустився в середину таблиці. Наступні роки Кальмар грав у командах «Рубе» та «Реймс», після чого повернувся до «Хунгарії».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Кіштекст», за команду якого виступав протягом 1940—1944 років.

7 жовтня 1928 року Кальмар дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини в матчі проти Австрії. Перший гол забив у вересні 1929 року — дальнім ударом з 30-ти метрів знаменитому Франтішеку Планічці, воротарю збірної Чехословаччини. В 1930 році через травму Кальмар не грав за збірну, але знову активно викликався протягом 1931 — 1932 років. Загалом провів у формі головної команди країни 15 матчів, забивши 4 голи.

Розпочав тренерську кар'єру 1940 року в команді «Кіштекст», ще продовжуючи грати у полі. В 1944 році працював з клубом «Гамма», керував командою у двох матчах незавершеному чемпіонату 1944/45 і 11 матчів у так званому воєнному чемпіонаті 1944 року, що пройшов в одне коло і вважається неофіційним^[2]. Першого успіху Кальмар досягнув з клубом «Чепель», з котрим виграв чемпіонат 1947–48. Попрацювавши в командах «Вашаш» і «Дорогі», Єне очолив у 1952 році «Гонвед». Маючи державну підтримку, клуб зумів залучити до свого складу багатьох провідних футболістів країни того часу, серед них: Ференц Пушкаш, Йожеф Божик, Шандор Кочиш, Золтан Цибор, Дьюла Грошич, Дьюла Лорант, Лайош Тіхі, Ласло Будаї. «Гонвед» став базовою командою для збірної Угорщини, так званої «золотої команди», що в 1950 — 1955 роках програла лише один матч, хоча й найважливіший — фінал чемпіонату світу 1954. Маючи такий склад, «Гонвед» вважався одним з найсильніших клубів Європи, що доводив у товариських матчах. На внутрішній арені під керівництвом Кальмара клуб тричі здобував чемпіонський титул — у 1952, 1954 і 1955 роках. В 1956 році «Гонвед» проводив товариські матчі у Іспанії. У цей час в Угорщині розпочалось повстання. Команда вирішила не повертатись на батьківщину, а продовжила проводити товариські матчі в Іспанії і Південній Америці. Клуб залишили провідні гравці, зокрема, Пушкаш, Кочиш і Цибор. Кальмар, залишившись без роботи, перебрався до Австрії, де тренував віденські «Ваккер» і «Вінер Шпорт-Клуб», а потім до Іспанії. Загалом у угорській першості Кальмар у ролі тренера провів 270 матчів (з врахуванням роботи у клубі «Гамма»)^[3].

Першим іспанським клубом для тренера стала «Севілья», з якою він попрацював лише у 8 матчах^[4]. Робота з клубом «Гранада» вийшла більш вдалою — вихід до фіналу Кубку Іспанії 1958—1959. У вирішальному матчі «Гранада» поступилась «Барселоні» з рахунком 1:4, а два голи у суперника забив колишній підопічний Кальмара по «Гонведу» Шандор Кочиш^[5]. Наступні три роки Єне працював за межами Іспанії у клубах «Хапоель» (Тель-Авів) (перемога у Кубку Ізраїлю) і «Порту» (друге місце чемпіонату). Повернувшись до Іспанії, прийняв друголіговий «Реал Вальядолід», а за рік «Гранаду», яка на той час також встигла вилетіти з Прімери, але під керівництвом Кальмара повернулась до еліти. Недовго пробувши в шведському «Гальмстаді», Єне прийняв «Еспаньйол», з котрим завоював бронзові медалі у сезоні 1966/67. У 1970 році Кальмар вивів до Прімери клуб «Малага», з яким загалом працював три сезони. Останнім клубом для угорського тренера став «Еркулес». Загалом у вищому іспанському дивізіоні Кальмар провів у ролі тренера 167 матчів, а з врахуванням другого дивізіону і Кубку Іспанії — 316^[6].

Помер Єне Кальмар 13 січня 1990 року на 82-му році життя у місті Малага.

 Статистика матчів і голів за збірну —  Угорщина

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
07/10/1928	Відень	Австрія	5 – 1	Угорщина	Кубок Центральної Європи	-
24/02/1929	Коломб	Франція	3 – 0	Угорщина	товариський матч	-
05/05/1929	Відень	Австрія	2 – 2	Угорщина	товариський матч	-
08/09/1929	Прага	Чехословаччина	1 – 1	Угорщина	Кубок Центральної Європи	1
06/10/1929	Будапешт	Угорщина	2 – 1	Австрія	товариський матч	-
12/04/1931	Будапешт	Угорщина	6 – 2	Швейцарія	Кубок Центральної Європи	1
03/05/1931	Відень	Австрія	0 – 0	Угорщина	Кубок Центральної Європи	-
20/09/1931	Будапешт	Угорщина	3 – 0	Чехословаччина	товариський матч	1
13/12/1931	Турин	Італія	3 – 2	Угорщина	Кубок Центральної Європи	-
19/02/1932	Каїр	Єгипет	0 – 0	Угорщина	товариський матч	-
20/03/1932	Прага	Чехословаччина	1 – 3	Угорщина	товариський матч	-
24/04/1932	Відень	Австрія	8 – 2	Угорщина	товариський матч	-
08/05/1932	Будапешт	Угорщина	1 – 1	Італія	Кубок Центральної Європи	-
19/06/1932	Берн	Швейцарія	3 – 1	Угорщина	Кубок Центральної Європи	-
02/10/1932	Будапешт	Угорщина	2 – 3	Австрія	товариський матч	1
Усього		Матчів	15		Голів	4

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]

«Хунгарія»

• Чемпіон Угорщини: 1928–29
• Володар Кубка Угорщини: 1932
• Найкращий футболіст Угорщини 1929

Як тренера

[ред. | ред. код]

«Чепель»

• Чемпіон Угорщини: 1947-48

«Гонвед»

• Чемпіон Угорщини: 1952, 1954, 1955

«Хапоель» (Тель-Авів)

• Володар Кубка Ізраїлю: 1961

Примітки

[ред. | ред. код]

1. ↑ Міжнародні матчі гравця і матчі у фіналах Кубка Угорщини. Архів оригіналу за 24 листопада 2016. Процитовано 10 березня 2016.
2. ↑ Таблиці і результати чемпіонатів 44/45 і 44(о) на rsssf.com. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 12 березня 2016.
3. ↑ Статистика тренерських досягнень Кальмара у чемпіонаті Угорщини. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016.
4. ↑ Профіль на сайті "Севільї". Архів оригіналу за 11 лютого 2009. Процитовано 12 березня 2016.
5. ↑ Кубок Іспанії 1958/59. Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 12 березня 2016.
6. ↑ Кар'єра у Іспанії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]

• Профіль на magyarfutball.hu [Архівовано 29 березня 2016 у Wayback Machine.] (угор.)(англ.)
• Матчі за збірну [Архівовано 8 березня 2019 у Wayback Machine.] (англ.) (рос.) (чеськ.)
• Біографія гравця^{[недоступне посилання з травня 2019]} (англ.)
• Статистика виступів у чемпіонаті Угорщини (угор.)