Єлисейський палац
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Єлисейський палац | |
|---|---|
_(cropped).jpg)
| |
| 48°52′13″ пн. ш. 2°18′59″ сх. д. / 48.870277777805775° пн. ш. 2.31638888891667794° сх. д.Координати: 48°52′13″ пн. ш. 2°18′59″ сх. д. / 48.870277777805775° пн. ш. 2.31638888891667794° сх. д. | |
| Країна | .svg){kind=small} Франція[1][2] |
| Розташування | VIII округ Парижа |
| Тип | міський палацd[2] і офіційна резиденція |
| Поверхів | 3 |
| Стиль | бароко і класицизм |
| Архітектор | Арман Клод Моллеd |
| Дата заснування | 1722 |
| Адреса | Фобур Сент-Оноре |
  Єлисейський палац Єлисейський палац (Франція) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Єлисейський палац (фр. Palais de l'Élysée) — резиденція президента Французької республіки в Парижі (VIII округ, Фобур Сент-Оноре, №. 55, неподалік від Єлисейських Полів).
У Єлисейському палаці відбуваються також засідання Ради міністрів Франції. У садах палацу ввечері 14 липня (День взяття Бастилії) влаштовуються свята з нагоди дня Французької республіки.
У Єлисейському палаці президент приймає глав іноземних держав, з почесною вартою Республіканської гвардії.
Будинок споруджували для графа Еврі з родини Латур д'Овернь як фешенебельний столичний особняк (фр. hôtel de l'Élysée) архітектором Арманом-Клодом Молле в 1718-1722 в стилі Регентства. Після смерті графа в 1753 придбаний Людовіком XV для маркізи де Помпадур, а після її смерті в 1764 перейшов до далеких родичів короля.
За Наполеона I вперше використовувався для потреб уряду.
У 1816 викуплений Людовиком XVIII.
З 1848 став офіційною резиденцією президента Другої республіки Луї Наполеона Бонапарта, який в 1852 проголосив себе імператором Наполеоном III і зайняв традиційну монаршу резиденцію в Тюїльрі. Тоді як Єлисейський палац було перебудовано за розпорядженням імператора в 1853-1867 архітектором Лакруа, і з того часу його зовнішній вигляд не змінювався.
- Корисна площа: 11 179 м² (з яких 300 м² приватні апартаменти).
- Площа парку: 1,5 га (засаджений 40 видами дерев).
- Кількість кімнат: 365 (з яких 90 підвальних).
- Кількість персоналу: 1000.
- Arnaud Balvay, Le Palais de l'Élysée, Paris, Éditions du Layeur (Trésor du Patrimoine), 2006 (ISBN 978-2915118674)
- François d’Orcival, Le Roman de l'Élysée, Le Rocher, 2007 (ISBN 2268060535)
- Georges Poisson, L'Histoire de l'Élysée, éditions Librairie académique, Perrin
- Georges Poisson, Les Secrets de l'Élysée, Timée-Editions, 140 р.
- Palais de l'Elysée, Présidence de la République. Передмова Жака Ширака Jacques Chirac. -Services de l'Administration et de la Conservation des Résidences Présidentielles, Service photographique de la Présidence de la République. Palais de l'Elysée. Paris o.J.
Матіньйонський палац — резиденція французького уряду
- ↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- Офіційний сайт президента республіки [Архівовано 9 вересня 2008 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| У соціальних мережах | |
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
Офіційні резиденції глав держав Європи | |
|---|---|
 Австрія | |
.svg){kind=small} Бельгія | |
 Білорусь | |
.svg){kind=small} Ватикан | |
 Данія | |
.svg){kind=small} Велика Британія | Букінгемський палац (докладніше: Резиденції британських королів) |
 Греція | |
 Грузія | |
 Іспанія | Королівський палац Мадрида, Монклоапрем'єрська |
 Італія | |
 Латвія | |
 Люксембург | |
 Нідерланди | |
 Німеччина | |
 Польща | |
 Португалія | |
 Росія | |
 Словаччина | |
 Україна | |
 Франція | Єлисейський палац • Матіньйонський палацпрем'єрська |
 Чехія | |
 Швеція | |
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
