Королівство Польське (1815—1916)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| пол. Królestwo Polskie рос. Царство Польское Королівство Польське | |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
| Девіз Z nami Bóg! «З нами Бог!» | |||||||||||||
| Гімн Pieśń narodowa za pomyślność króla «Національна пісня до благополуччя короля» | |||||||||||||
.svg) | |||||||||||||
| Столиця | Варшава | ||||||||||||
| Мови | польська російська (офіційні)[1] | ||||||||||||
| Форма правління | конституційна монархія | ||||||||||||
| Король (у російських документах — цар) | |||||||||||||
| - 1815–1825 | Олександр І | ||||||||||||
| - 1825–1855 | Микола I | ||||||||||||
| - 1855–1874 | Олександр II | ||||||||||||
| Намісник | |||||||||||||
| - 1815—1826 (перший) | Юзеф Зайончек | ||||||||||||
| Законодавчий орган | Сейм | ||||||||||||
| Історія | |||||||||||||
| - Віденський конгрес | 9 червня 1815 | ||||||||||||
| - Прийняття конституції | 27 листопада 1815 | ||||||||||||
| - Польське повстання 1830—1831 | 29 листопада 1831 | ||||||||||||
| - Польське повстання 1863—1864 | 22 січня 1863 | ||||||||||||
| - Утворений Привіслянський край |
1867 | ||||||||||||
| - Втрачене Німеччині під час Першої світової війни | 1916 | ||||||||||||
| Площа | |||||||||||||
| - 1815 | 128 500 км2 | ||||||||||||
| Населення | |||||||||||||
| - 1815 | 3 300 000 осіб | ||||||||||||
| Густота | 25,7 осіб/км² | ||||||||||||
| - 1897 | 9 402 253 л. | ||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Королівство Польське, Королівство Конгресове (пол. Królestwo Kongresowe; пол. Królestwo Polskie Kongresowe) або Царство Польське (рос. Царство Польское) — автономна польська держава у складі Російської імперії в 1815–1874 роках. Утворена на основі Варшавського герцогства, шляхом конституційної персональної унії з Російською імперією, згідно з рішеннями Віденського конгресу. Займала територію Люблінського, Лодзинського, Мазовецького, Підляського і Свентокшиського воєводств Польщі. Голова держави — російський імператор, він же — король Польщі (у російських документах — цар).
Мала обмежене самоврядування, сильно урізане внаслідок поразки Листопадового повстання (1830—1831) і Січневого повстання (1863) років. Поступово втратила автономію, перетворившись 11 січня 1874 року на Варшавське генерал-губернаторство (неофіційна назва Привіслянський край)[2][3].
1916 року відновлене Центральними державами як Королівство Польща. В іноземній історіографії також — Російська Польща, Конгресове королівство (пол. Królestwo Kongresowe).
| Історичні польські держави |
Королівство Польське Конгресове було утворене з Варшавського герцогства згідно з рішеннями Віденського конгресу 1815 року, коли європейські держави перебудовували Європу після наполеонівських війн. Утворення Царства Польського обумовило поділ польських земель між Росією, Австрією та Пруссією[4][5][6]. Царство Польське втратило статус незалежної держави в 1831 року. Хоча назва залишалась в офіційному російському використанні, пізніше у роки російського правління назва поступово замінювалося (хоча неофіційно)[7] на Привіслянський край. Після поразки повстання 1830—1831 окремі адміністративні установи були скасовані, проте навіть після цього територія зберегла деяку міру самоврядування.
Королівство Конгресове мало площу 128 500 км² і населення приблизно 9,4 мільйонів осіб (1897 рік). Створена Конгресом держава була однією з найменших в історії форм польської державності та квазідержавності: менша, ніж Варшавське герцогство, і набагато менша, ніж І Річ Посполита, яка мала населення 10 мільйонів, площа території 1 млн км² (до Шведського Потопу це була одна з наймогутніших держав Європи, до 1772 року — найбільша після Росії)[6]). Населення Царства Польського досягло 6.1 мільйонів у 1870, 10 мільйонів у 1900. Більшість етнічних поляків Російської імперії мешкали в Царстві Польському, хоча деякі області за його межами мали велику частку польського населення.
Царство Польське значною мірою з'явилося як результат зусиль міністра закордонних справ Російської імперії, поляка Адама Єжи Чарторийського[8], який прагнув відродити Польську державу в альянсі з Росією. Формально Царство Польське на початку свого існування було однією з небагатьох конституційних монархій у тодішній Європі.
Теоретично Королівство Польське Конгресове в його первинній формі було напівавтономною державою в персональній унії з Росією під егідою російського царя. Держава мала Конституцію, одну з найліберальніших в Європі 19 століття[8], законодавчий Сейм був підзвітний перед царем, власну армію, власну грошову одиницю, бюджет, кримінальний і цивільний кодекси і митницю на кордоні з рештою російських земель.
Хоча Польща мала демократичні традиції («золота воля»), і польська шляхта глибоко шанувала особисту свободу, фактично царі мали автократичну владу, і не мали бажання поступатися нею. Опозиція до імператора підлягала переслідуванню, і польський закон міг бути проіґнорований російськими посадовими особами[9]. Абсолютистська влада Росії унеможливлювала встановлення ліберальних традицій та інститутів у Царстві Польському. Незалежність Королівства тривала 15 років; спочатку Олександр І мав титул царя Польщі і був зобов'язаний дотримуватися конституції. З часом ситуація змінилася — він надав наміснику, Великому Князю Костянтину Павловичу майже диктаторські повноваження[5]. З часом Петербург перестав рахуватися з рішеннями Віденського конгресу. У 1819 Олександр І скасував свободу преси і ввів цензуру.
Опір російській владі почався в 1820-х рр. Російська секретна поліція на чолі з Миколою Новосільцевим почала переслідування польських конспіративних організацій, з 1821 цар почав переслідувати масонів, що представляли патріотичні традиції Польщі.
Починаючи від 1825, сесії Сейму відбувалися таємно.
Наступник Олександра I, Микола I, був коронований королем Польщі 24 травня 1829 у Варшаві, але він відмовився присягати на вірність полякам, дотримуватися Конституції, продовжував обмежувати незалежність конґресового Королівства. За правління Миколи I впроваджували в життя ідеологію «офіційної народності» російського міністра освіти графа Уварова («Православ'я, Самодержавність, Народність»). Щодо поляків ці ідеї мали на меті асиміляцію, яка перетворила би їх на лояльних православних росіян.
Православна Церква в Російській імперії фактично була частиною держави, інші релігії були дискриміновані. Папські булли в Царстві Польському не могли бути оголошенні без згоди російського уряду.
Все це призвело до незадоволення й опору поляків. У січні 1831 року Сейм детронізував російського імператора як короля Польщі (у відповідь на його повторне урізування конституційних прав). Цар відреагував скеруванням російських військ до Польщі і придушенням повстання[10].
Після 11-місячної воєнної кампанії конґресове Королівство втратило свою напівнезалежність, згодом було остаточно інтеґроване до Росії. Це було узаконено через видання імператором Органічного статуту Царства Польського (1832), який скасував у Польщі конституцію, власну армію та законодавчі збори. Наступні 30 років серія заходів зв'язувала Царство Польське дедалі більше з Росією. У 1863—1864 рр. чергове польське повстання було придушено, результатом чого було скасування окремого статусу Царства Польського, і край був остаточно об'єднаний з Російською імперією.
Замість «Царства Польського» увійшла до вжитку назва «Привіслянський край», яке стало намісництвом під контролем намісника. У 1880-х рр. державною мовою там стала російська, а польська мова була заборонена як у офіційному вжитку, так і в освіті.
У 1912 східні частини Люблінської та Седлецької губерній Привіслянського краю, у значній мірі заселені православними українцями, були перетворені на окрему Холмську губернію, яку вилучили з Королівства Польського та приєднали до решти Російської імперії[11].
Територію Царства Польського Росія втратила 1915 року внаслідок німецько-австрійського наступу під час Першої світової війни. Центральні держави створили на ній Королівство Польщі.
Спершу Королівство Польське за адміністративно-територіальним поділом складалося з 8 воєводств, які поділялися на 77 повітів та 51 міську общину[11]. Перелік воєводств:
- Августівське воєводство
- Каліське воєводство
- Краківське воєводство
- Люблінське воєводство
- Мазовецьке воєводство
- Підляське воєводство
- Плоцьке воєводство
- Сандомирське воєводство
У 1837 році воєводства були перетворені на губернії[11]. Перелік губерній:
- Августівська губернія (1837—1866)
- Варшавська губернія (з 1844)
- Каліська губернія (1837—1844, з 1867)
- Келецька губернія (1841—1844, з 1867)
- Краківська губернія (1837—1844)
- Ломжинська губернія (з 1867)
- Люблінська губернія
- Мазовецька губернія (1837—1844)
- Петроковська губернія (з 1867)
- Підляська губернія (1837—1844)
- Плоцька губернія
- Радомська губернія (з 1844)
- Сандомирська губернія (1837—1844)
- Сідлецька губернія (1867—1912)
- Сувальська губернія (з 1867)
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1816 | 2 717 287 | — |
| 1819 | 3 438 718 | +26.5% |
| 1820 | 3 520 355 | +2.4% |
| 1821 | 3 612 019 | +2.6% |
| 1824 | 3 786 484 | +4.8% |
| 1825 | 3 911 417 | +3.3% |
| 1826 | 3 978 211 | +1.7% |
| 1827 | 4 032 335 | +1.4% |
| 1828 | 4 088 298 | +1.4% |
| 1829 | 4 137 634 | +1.2% |
| 1831 | 3 762 003 | −9.1% |
| 1832 | 3 914 665 | +4.1% |
| 1833 | 4 037 925 | +3.1% |
| 1834 | 4 059 517 | +0.5% |
| 1835 | 4 188 112 | +3.2% |
| 1836 | 4 251 334 | +1.5% |
| 1837 | 4 298 962 | +1.1% |
| 1838 | 4 344 392 | +1.1% |
| 1839 | 4 392 585 | +1.1% |
| 1840 | 4 488 009 | +2.2% |
| 1841 | 4 547 703 | +1.3% |
| 1842 | 4 623 312 | +1.7% |
| 1843 | 4 700 374 | +1.7% |
| 1844 | 4 770 290 | +1.5% |
| 1845 | 4 798 658 | +0.6% |
| 1846 | 4 867 129 | +1.4% |
| 1847 | 4 857 700 | −0.2% |
| 1848 | 4 790 061 | −1.4% |
| 1855 | 4 673 869 | −2.4% |
| 1860 | 4 840 466 | +3.6% |
| 1865 | 5 336 240 | +10.2% |
| 1875 | 6 638 500 | +24.4% |
| 1885 | 7 691 421 | +15.9% |
| 1886 | 7 851 699 | +2.1% |
| 1897[12] | 9 402 253 | +19.7% |
| Динаміка населення[13][14][15] | ||
У 1819 році в Королівстві Польському налічувалося 3 438 718 осіб, з яких 2 769 031 римо-католик (80,53 %), 294 859 євреїв (8,57 %), 194 699 греко-католиків (5,66 %), 143 865 лютеран (4,18 %)[13]. У 1827 році в королівстві налічувалося 453 міст і містечок[15].
У 1838 році чисельність населення Королівства Польського становило 4 344 392 особи, з них[13]:
| Віросповідання | Вірян | % |
|---|---|---|
| Римо-католики | 3 434 694 | 79,06 % |
| Євреї | 455 330 | 10,48 % |
| Греко-католики | 233 179 | 5,37 % |
| Лютерани | 212 304 | 4,89 % |
| Кальвіністи | 4432 | 0,10 % |
| Старовіри | 3532 | 0,08 % |
| Православні | 1788 | 0,04 % |
| Меноніти | 1095 | 0,03 % |
| Мусульмани | 564 | 0,01 % |
| Моравські брати | 144 | 0,003 % |
| Разом | 4 344 392 |
У 1848 році в Королівстві Польському проживала 4 790 061 особа, з них 3 731 579 римо-католиків (77,90 %), 548 179 євреїв (11,44 %), 260 324 євангельських християн (5,43 %), 260 324 греко-католиків (4,92 %)[13]. Міське населення — 1 114 484 осіб (23,27 %), сільське — 3 675 577 осіб (76,73 %)[13].
Внаслідок політичних потрясінь та епідемії холери в 1847—1849, 1852, 1854—1855 роках призвели до скорочення чисельності населення з 4,87 млн у 1846 році до 4,67 млн у 1855 році[15]. У 1885 році налічувалося 115 міст, у яких проживало 1 227 643 осіб (16 %), з них майже половина були євреями (601 279 осіб або 47,06 %)[15].
За переписом населення Російської імперії 1897 року в Королівстві Польському проживало 9 402 253 осіб[12]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[12]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| польська | 6 755 503 | 71,85 % |
| єврейська | 1 267 194 | 13,48 % |
| німецька | 407 274 | 4,33 % |
| українська | 335 337 | 3,58 % |
| литовська | 305 322 | 3,25 % |
| російська | 267 160 | 2,84 % |
| білоруська | 29 347 | 0,31 % |
| інші | 35 116 | 0,37 % |
| Разом | 9 402 253 | 100 % |
Розподіл населення за релігією згідно з переписом 1897 року[16]:
| Віросповідання | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| римо-католики | 7 031 949 | 74,79 % |
| юдеї | 1 321 100 | 14,05 % |
| православні | 607 591 | 6,46 % |
| лютерани | 414 769 | 4,41 % |
| інші | 26 844 | 0,29 % |
| Разом | 9 402 253 | 100 % |
- «Велика загальна ілюстрована енциклопедія» (1890—1914) — тогочасна найбільша універсальна енциклопедія польською мовою.
- ↑ The Social and Political History of the Polish Language in the Long 19th Century. Kamusella. 24 січня 2017. Архів оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 1 листопада 2018.
- ↑ Nicolson, Harold George (2001). The Congress of Vienna: A Study in Allied Unity, 1812-1822. New York: Grove Press. с. 171. ISBN 0-802-13744-X. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 10 червня 2008.
- ↑ Palmer, Alan Warwick (1997). Twilight of the Habsburgs: The Life and Times of Emperor Francis Joseph. Boston: Atlantic Monthly Press. с. 7. ISBN 0-871-13665-1. Архів оригіналу за 8 листопада 2012. Процитовано 10 червня 2008.
- ↑ Henderson, WO (1964). Castlereagh et l'Europe, w: Le Congrès de Vienne et l'Europe. Paris: Bruxelles. с. 60.
- ↑ а б Miłosz, Czesław (1983). The history of Polish literature. Berkeley: University of California Press. с. 196. ISBN 0520044770. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 10 квітня 2008.
- ↑ а б Nicolson, Harold George (2001). The Congress of Vienna: A Study in Allied Unity, 1812-1822. New York: Grove Press. с. 179—180. ISBN 0-802-13744-X. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 10 квітня 2008.
- ↑ Kingdom of Poland. The Brockhaus and Efron Encyclopedia (1890–1906). Архів оригіналу за 2 вересня 2006. Процитовано 27 липня 2006.
- ↑ а б Ludwikowski, Rett R. (1996). Constitution-making in the region of former Soviet dominance. Durham, N.C: Duke University Press. с. 12—13. ISBN 0-822-31802-4.
- ↑ Królestwa Polskiego. Encyklopedia PWN. Архів konstytucja оригіналу за 1 жовтня 2006. Процитовано 19 січня 2006.
- ↑ Janowski, Maciej; Przekop, Danuta (2004). Polish Liberal Thought Before 1918. Budapest: Central European University Press. с. 74. ISBN 9639241180. Архів оригіналу за 12 жовтня 2013. Процитовано 10 квітня 2008.
- ↑ а б в Ясь О. В. Царство Польське // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 445. — ISBN 978-966-00-1359-9. Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 березня 2016. Процитовано 19 лютого 2017.
((cite web)): Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б в Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку, губерниям и областям. Привислинские губернии. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.
- ↑ а б в г д Завелейский М.Д. Статистика Царства Польского, по высочайшему повелению составленная коллежским советником М. Завелейским. — Санкт-Петербург : тип. Штаба Воен.-учеб. заведений, 1842. — С. 17, Табл. №4, №6. (рос. дореф.)
- ↑ Materyały do statystyki Królestwa Polskiego przez Ludwika Wolskiego. Ludność // Biblioteka warszawska. — Warszawa : w Drukarni Stanisława Strąbskiego, 1850. — Т. 2. — С. 207-208, 213. (пол.)
- ↑ а б в г SgKP, 1887, с. 689.
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по вероисповеданиям и регионам. Привислинские губернии. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Королівство Польське (1815—1916) |
- Ясь О. В. Царство Польське // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 445. — ISBN 978-966-00-1359-9. [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Banzemer J. Polska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 601-701. (пол.)
- Arcadius Kahan. Russian Economic History: The Nineteenth Century, University of Chicago Press, 1989, ISBN 0-226-42243-7
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
Text is available under the CC BY-SA 4.0 license; additional terms may apply.
Images, videos and audio are available under their respective licenses.
