Мишівка
Sicista subtilis
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Мишоподібні (Rodentia)
Родина:	Мишівкові (Sminthidae)
Рід:	Мишівка (Sicista) Gray, 1827
Вікісховище: Sicista

Миші́вка^[1][2][3] (Sicista Gray, 1827) — єдиний рід ссавців з родини Sminthidae надродини стрибакуватих (Dipodoidea).

Мишівки — дрібні переважно комахоїдні гризуни. Улюбленою їх поживою є метелики, коники, личинки комах. В неволі добре поїдають личинок борошняного жука. Мишівки є зимосплячими тваринами, і в природі їх знаходять виключно в теплу пору року, від березня до жовтня.

Волосяний покрив відіграє важливу роль у адаптації ссавців до навколишнього середовища. У Sicista спинні смуги є лише у низинних видів (S. betulina, S. strandi) і відсутні у всіх гірських видів^[4].

Місце родини часто дискутується. Найчастіше визнають родинний рівень відокремленості, проте у зв'язку з систематичними ревізіями стрибакуватих її місце нерідко занижують до рівня підродини (Sicistinae) в межах родини стрибакові (Dipodidae). У літературі щодо фауни України мишівок нерідко розглядають як окрему родину Sicistidae Weber, 1928.

Існує декілька синонімів родини:

• Sminthi (Brandt, 1855)
• Sminthinae (Murray, 1866)
• Sminthidae (Schulze, 1890)
• Lophocricetinae (Savinov, 1970)

Рід виділив в окрему групу Джон Едвард Ґрей в 1827 році. Пізніше його виділяли й інші науковці, тому він має синоніми:

• Sminthus (Nordmann, 1840)
• Clonomys (Thilesius, 1850)

Серед мишівок знайдено чимало видів-двійників, які майже не розрізняються за морфологією, проте мають відмінності у хромосомних наборах та відрізняються особливостями географічного поширення. У сучасній фауні рід представлений 14–19 видами:

група «betulina» (лісові)

• Мишівка лісова (Sicista betulina) — є у фауні України
• Мишівка донська (Sicista strandi) — є у фауні України

група «subtilis» (степові)

• Мишівка південна (Sicista loriger) — є у фауні України
• Мишівка степова (Sicista subtilis)
• пропонується: Sicista cimlanica
• пропонується: Sicista trizona
• Мишівка темна (Sicista severtzovi) — є у фауні України

група «caucasica» (одноколірні)

• Sicista armenica
• Sicista caucasica
• Sicista kazbegica
• Sicista kluchorica

група «napaea» (азійські)

• Sicista caudata
• Sicista concolor
• Sicista napaea — мишівка алтайська
• Sicista pseudonapaea
• Sicista tianshanica
• пропонується: Sicista zhetysuica

Крім того у публікації 2021 року пропонується ще два види мишівок: Sicista terskeica (типова місцевість — у Киргизстані) і Sicista talgarica (типова місцевість — у Казахстані)^[5]

У фауні України мишівки представлені лише чотирма видами:

• Sicista betulina (Pallas, 1779) — мишівка лісова (відомий також як S. montana)
• Sicista strandi (Formosov, 1931) — мишівка донська
• Sicista subtilis (Pallas, 1773) — мишівка південна (відомий також як S. loriger Nathusius, 1840)
• Sicista severtzovi (Ognev, 1935) — мишівка темна

Ці види формують мало відмінні пари, в яких види географічно заміщують один одного (тобто є вікарними; цифри — число хромосом, виявлене в популяціях з України):

• група лісових мишівок — Sicista betulina (2n=32) — Sicista strandi (2n=44);
• група степових мишівок — Sicista subtilis (2n=26) — Sicista severtzovi (2n=18).

До 1936 року всіх мишівок фауни України відносили до єдиного виду Sicista nordmanni, надалі поділеного на степових Sicista subtilis та лісових Sicista betulina (s. l.). Значний прогрес у виявленні нових для фауни України видів досягнуто після описів S. strandii та S. severtzovi з території суміжних регіонів РФ, завдяки залученню цитогенетичних підходів і дякуючи дослідницьким талантам Олександра Кондратенка, який зумів розшукати і відловити живцем потрібні для аналізу зразки, а також дослідив деякі особливості утримання цих гризунів у неволі.

Всі українські види мишівок рідкісні і внесені до Червоної книги України (2009).

• http://www.bucknell.edu/msw3/browse.asp?id=12900063 [Архівовано 6 червня 2010 у Wayback Machine.]
• Світлини мишівок [Архівовано 19 лютого 2011 у Wayback Machine.]

• Загороднюк І. В., Кондратенко О. В. Sicista severtzovi та близькі до неї форми гризунів в Україні: цитогенетичний та біогеографічний аналіз // Вестник зоологии. — 2000. — Suppl. 15. — С. 101–107. [1] [Архівовано 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Загороднюк І. Аловиди гризунів групи Sicista «betulina»: просторові взаємини з огляду на концепцію лімітувальної схожості // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Біологія. Екологія. — 2007. — Випуск 15, том 1. — С. 45-53. [2] [Архівовано 21 лютого 2011 у Wayback Machine.]
• Модін Г. В. Замітки про вухатого їжака і лісову мишівку в Стрілецькому степу // Збірник праць Зоол. музею АН УРСР. — 1956. — № 27. — С. 154–159.
• Попов Б. М. Мамаліологічні нотатки. І. Поширення Лейслерової вечерниці (Nyctalus leisleri Kuhl, Chiroptera) в УСРР. ІІ. Знахідка лісової мишівки (Sicista montana Mehely) в межах УСРР // Збірник праць Зоологічного музею. — 1936. — № 18. — С. 191–196.
• Рудышин М. П. К экологии карпатской популяции лесной мышовки // Вестник зоологии. — 1982. — Том 16, № 2. — С. 63-65.
• Селюнина З. В. Тушканчиковые грызуны Украины. Автореф. дис. … канд. биол. наук. — К.: Ин-т зоол. АНУ, 1993. — 20 с.
• Мишівкові // Червона книга України, 2009 [3] [Архівовано 7 грудня 2010 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.